Слива розчепірена Пісарді
(синоніми: алича червонолиста, слива растопыренная Писсарда,Prunus cerasiferavar. atropurpurea H. Jaeger, Prunus cerasifera Pissardii, Prunus cerasiferavar. pissardiі Bailey, Prunus cerasifera Ehrh. var. pissardii (Carriere) L. H. Bailey, Prunus divaricatavar. Pissardii Bail., Cherry Plum, Pissardii Plum, Purple-leaved Plum, Myrobolan)
Батьківщиною вважається Абхазія, Аджарія і Західна Грузія. Вперше в Європу була привезена ботаніком Пісарді з Ірану. У дикому вигляді росте на добре освітлених, відкритих гірських схилах Західної Азії. Зростає також на Північному Кавказі, живе до 100 років.
Дерева помірної сили росту, високозимостійкі, високостійкі до шкідників та хвороб. В пору плодоношення вступає пізно. Крона загущена, широкояйцеподібна. Молоді пагони червонуваті, пізніше стають світло-коричневими. Листки неопушені, глянцеві, еліптичної форми, в довжину сягають 7 см. Верхня частина листка червонувато-бурого кольору з металевим відтінком, нижня - інтенсивно-червона. Колір листя восени не змінюється. Цвіте в квітні, до розпускання листя; квітки рожеві, до 2,5 см в діаметрі, ростуть на тонких квітконіжках світло-рожевого кольору. Коренева система поверхнева, добре розгалуджена.
Плодоносить рясно, плоди темно-вишневі соковиті кістянки, до 3 см в діаметрі, вагою 20-30 г. Кісточка подовжено-овальна. Плоди їстівні, зріють в серпні і зберігаються на дереві до жовтня.
Сливу рекомендується висаджувати на сонячних, теплих ділянках із родючими грунтами. Може рости в посушливих районах, при наявності регулярного поливу. Добре переносить обрізку.
Розмножується вегетативним способом - зеленими живцями, відсадками, щепленням, окуліруваннням. Насіннєве розмноження не дає однорідний матеріал.
Дерева красиво виглядають в поодиноких посадках на газоні, підходить для створення колористичних композицій. Використовується для групових та алейних посадок. Слаборослі форми можна використовувати для живоплотів та бордюрів.
Джерело -http://www.vashsad.ua/encyclopedia-of-plants/show/3290/
Батьківщиною вважається Абхазія, Аджарія і Західна Грузія. Вперше в Європу була привезена ботаніком Пісарді з Ірану. У дикому вигляді росте на добре освітлених, відкритих гірських схилах Західної Азії. Зростає також на Північному Кавказі, живе до 100 років.
Дерева помірної сили росту, високозимостійкі, високостійкі до шкідників та хвороб. В пору плодоношення вступає пізно. Крона загущена, широкояйцеподібна. Молоді пагони червонуваті, пізніше стають світло-коричневими. Листки неопушені, глянцеві, еліптичної форми, в довжину сягають 7 см. Верхня частина листка червонувато-бурого кольору з металевим відтінком, нижня - інтенсивно-червона. Колір листя восени не змінюється. Цвіте в квітні, до розпускання листя; квітки рожеві, до 2,5 см в діаметрі, ростуть на тонких квітконіжках світло-рожевого кольору. Коренева система поверхнева, добре розгалуджена.
Плодоносить рясно, плоди темно-вишневі соковиті кістянки, до 3 см в діаметрі, вагою 20-30 г. Кісточка подовжено-овальна. Плоди їстівні, зріють в серпні і зберігаються на дереві до жовтня.
Сливу рекомендується висаджувати на сонячних, теплих ділянках із родючими грунтами. Може рости в посушливих районах, при наявності регулярного поливу. Добре переносить обрізку.
Розмножується вегетативним способом - зеленими живцями, відсадками, щепленням, окуліруваннням. Насіннєве розмноження не дає однорідний матеріал.
Дерева красиво виглядають в поодиноких посадках на газоні, підходить для створення колористичних композицій. Використовується для групових та алейних посадок. Слаборослі форми можна використовувати для живоплотів та бордюрів.
Джерело -http://www.vashsad.ua/encyclopedia-of-plants/show/3290/